Снова осень... Господи!
Года - как и не было
Пролетело времечко
Быстрою стрелой.
Убежало в прошлое
Тёмное и светлое,
И опять осенние
Листья подо мной.
И утра туманные,
Влажные, прохладные;
Паутинки тонкие
На ветвях висят;
Ветры беспокойные
И дожди ненастные...
Птицы собираются,
И на юг летят.
И бежит по-прежнему
Жизненная ниточка,
Всё она торопится,
Не замедлит бег.
Снова дальше катится
Узкая тропиночка,
Где порою солнышко,
А порою - снег.
Снова осень. Господи!
Что за ней скрывается?
Радости ли, трудности
Ты сокрыл за ней?
Сердце моё робкое
Так в Тебе нуждается,
Без Тебя не мыслю я
Предстоящих дней.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
